Церква Святого Миколая

Заголовок для пошукових систем:

Церква Святого Миколая, м. Золочів

Населений пункт:

м. Золочів

Район:

Золочівський район

Тип Церкви:

Мурована церква

Збудована:

2-а пол. XVIII ст.

Будівничий:

невідомий

Іконостас:

2-а пол. XVIII ст.

Стінопис:

1-а пол. XX ст.

Головне фото:

Короткий опис:

Церква Святого Миколая у Золочеві — оборонна мурована церква XІV-XVI ст., добудована у 1766 р. Мурована, тридільна, двоверха. В інтер’єрі зберігся рококовий іконостас кінця XVIII ст. авторства Антона Штіля. Стінопис виконав Модест Сосенко у 1911-1913 рр.

Анотація:

Одна з найцікавіших, рідкісних нині церков оборонного типу з первісно збереженою основною об’ємно‑просторовою структурою пізньосередньовічного храму. Мурована, двоверха, тридільна (ймовірно первісно — дводільна), з прибудованим пізніше присінком. У 1766 р. під час розбудови церкви був виготовлений рококовий іконостас зі скульптурами святих та барельєфами Арона і Мелхіседека на дияконських дверях авторства учнів геніального скульптора галицького рококо Йогана Пінзеля, зокрема Антона Штіля. Фрагменти цього іконостаса за радянського режиму розподілені між фондосховищами Львівської галереї мистецтв, Національного музею та Музею історії релігій у Львові. Нині в храмі є копія давнього іконостаса, відтворена у 2001–2004 рр. Бічна ікона зліва від дияконських дверей відповідає авторському стилю Модеста Сосенка — основоположника українського модерну в українському мистецтві. Йому ж належить високохудожній ансамбль настінного розпису в храмі, завершений напередодні І світової війни у 1913 р.

Стаття:

Історія

Зведена в центральній частині Золочева, на мальовничому пагорбі, посеред давнього валу, що входив у систему оборонної структури середньовічного міста, звідси давня назва — церква на Валах.

Точна дата побудови церкви невідома, найстаріша її частина відповідає планувальній і об’ємно‑просторовій структурі середньовічного фортечного храму XІV–XVI ст. під цією найстарішою частиною збереглась крипта, у якій під час реконструкції 1911–1913 рр. знайшли поховання. Первісно церква була, мабуть, дводільна. Перекриття нави та вівтарної частини зберегло готичні риси — воно зірчасте, з яскраво вираженими ребрами, опертими на кам’яні різьблені підп’ятники.

Храм переніс декілька перебудов, однак найбільш значна зміна відбулася у 1766 р. за фундації канівського старости Миколи Потоцького. Тоді церква була розбудована у західному напрямку, над входом у прибудовану частину з’явився бароковий фігурний фронтон з нижче розміщеним парадним балконом на кам’яних, по‑рококовому пластичних консолях, вирішених на зразок тогочасних костельних форм XVІІІ ст. Тоді ж був виготовлений чотириярусний рококовий іконостас зі скульптурами святих, пластичним Розп’яттям, характерною решіткою‑трельяжем на всіх трьох вратах та цінними барельєфами Арона та Мелхіседека на дияконських дверях авторства учнів геніального скульптора галицького рококо — Йоана Георга Пінзеля — Антона Штиля та ін.

Впродовж 1911–1913 років з ініціативи пароха о. Степана Юрика відбулось оновлення церкви. Ґонтовий дах замінили на покриття бляхою, добудували дзвіницю і присінок. До розписів храму залучили відомого українського митця — Модеста Сосенка. Він також частково поновив живопис на іконостасі, доповнив його бічними намісними іконами.

За радянського режиму в церкві облаштували музей атеїзму, а іконостас розібрали. Його фрагменти музейники Віра Свєнціцька та Борис Возницький змогли врятувати, забравши у фонди Львівської галереї мистецтв та Національного музею у Львові.[1, c.16].

У 1990 р. церкву повернули релігійній громаді, почалось відновлення інтер’єру храму. На горищі сусіднього будинку, в якому колись мешкав парох церкви, знайшли ікону «Святий Йосафат», яку намалював М. Сосенко для іконостаса. [1, с. 17] У 2000 р. настінні розписи М. Сосенка реставрували Мирон Откович, Оксана Садова і Федір Судук. З ініціативи Золочівського василіянського монастиря о. Климентія Стасіва у 2001–2004 рр. було реконструйовано іконостас. Основні роботи виконали реставратори Федір Судук і Степан Олійник, живопис апостольського і пророчого чинів зробив Богдан Балицький, ікони наднамісного додаткового ряду намалював Євген Свідерський. З фондосховищ Львівської галереї мистецтв повернули у завершення іконостаса скульптурну композицію Розп’яття та постаті Мойсея і Йоана Хрестителя.

Архітектура

Церква мурована, двоверха, тридільна, з присінком. Одна з нечисленної групи збережених донині церков оборонного типу з формотворчим образом сакральної твердині XІV–XVI ст. по периметру трьох фасадів (зі сходу, півночі і півдня). Оборонній функції храму відповідає значна товщина стін, потужні контрфорси з боків, і зумисне завужені, наче бійниці, віконні прорізи. Прямокутна в плані з півкруглою вівтарною частиною, до якої з півночі була добудована низька квадратна ризниця. Високі стіни перекриті стрімким двосхилим дахом, увінчаним над навою на восьмигранному барабані вузьким невеликим шоломовим верхом з ліхтарем і маківкою. Подібної форми верх на низькому барабані з ліхтарем і новочасною цибулястою маківкою увінчує присінок.

Інтер'єр

Інтер’єр тридільний, центральна нава простора, завершена готичним зірчастим склепінням. Стіни її прорізані трьома парами вікон. В задній частині нави хори оперті на аркаду. Присінок вужчий за наву, прямокутний в плані, невисокий, завершений хрестовим склепінням і поєднаний з навою через дверний прохід. Вівтар півкруглий, в лівій стіні з’єднаний дверним проходом з ризницею. Головний престіл завершений невисоким балдахіном, кивот без купольного завершення, давній, злегка оздоблений різьбленими елементами.

Іконостас

Нині в храмі розміщена копія давнього іконостаса, відтворена стараннями ігумена чину оо. Василіян о. Климентія Стасіва у 2001–2004 рр. Бічна ікона зліва від дияконських дверей відповідає авторському стилю Модеста Сосенка — основоположника українського модерну в українському мистецтві. На одному з медальйонів царських врат є напис «Р.Б. 2002 Свідерський».

Стінопис та вітражі

Розпис стін виконав у 1913 р. Модест Сосенко. Велике враження справляють як сюжетні дійства, на зразок чину архангелів, у молитовних позах звернених до престола у вівтарі, так і напрочуд оригінально побудована система орнаментально‑декоративних багатоярусних рапортних композицій. Вони укладені за принципом павиного хвоста з гармонійним поєднанням у дусі модерну стилізованих поясів геометричного і рослинного декору з мотивами вазонного типу і акцентами на сакральній символіці хрестів, солярних знаків, свічників тощо.
У храмі виокремлені дві таблиці літописного змісту. На першій написано: «В честь і славу Божу відреставровано храм сей в літах Божих 1911–1913 заходами і трудами о. Д‑ра Стефана Юрика, пароха. Кистю живописця М. Сосенка». Інша повідомляє: «Храм цей відреставрований і посвячений у 2000‑му ювілейному році за старанням вірних та ігумена о.Василя Тучапця дня 21 грудня 2000 р».