Церква Різдва Богородиці

Історія

Передмістя Винники становило давню назву поселення періоду Галицько‑Волинських князів, про яке є письмові згадки з 1368 р. У 16 ст. поселення стало власністю белзького воєводи С. Жолкєвського, у 1603 р. було перейменоване на Жовква [3, 11–12]. Церква Різдва Пресвятої Богородиці на передмісті з давньою назвою Винники збудована 1705 р., як написано на балці на хорах стараннями пароха о. Йосифа Кишницького та його дружини. У документах візитації 1792 р. ця церква описана яка дерев’яна на дубових підвалинах, покрита ґонтом, з одним верхом, гарна [1, 21]. Біля церкви згадано загороджений цвинтар. У загорожі були дві фіртки, одна з них вела до резиденції священика, а друга до дороги. Над другою фірткою була велика дерев’яна дзвіниця з дахом і двома дзвонами. У церкві у святилищі згаданий мурований престіл з антимінсом львівського єпископа Льва Шептицького освячений 1770 р. На престолі був образ Розп’яття Господнього у складі дарохранильниці. Тепер на престолі велика ікона Різдва Богородиці у складі дарохранильниці складної декоративної конструкції з різьбою. Іконостас описаний теперішній і сказано, що він гарної роботи. На стіні нави церкви була ікона Страстей Господніх намальована на полотні (очевидно, втрачена). Тетрапод був з трьох боків оббитий полотном із мальованим зображенням. У наві був вівтарик св. Миколая зі срібною короною (очевидно, це той, що нині є у церкві). На цьому вівтарі був антимінс Льва Шептицького 1750 р. Цікаво, що перед образом на цьому вівтарику був срібний релікварій з частинкою мощів св. Варвари 1690 року «даний від Варлаама митрополита Київського» (очевидно, Варлаама Ясинського (1690–1707) [1, 22–23]. Цей релікварій був обвинутий шовковою блакитною ниткою і запечатаний жовківським деканом о. Гавриїлом Бережницьким. У бабинці церкви зліва був вівтарик св. Варвари, справа був невеликий вівтарик Богородиці. До парохії тоді належало 495 «душ». Братства при церкві не було. Але була школа, яка вимагала ремонту. Вона стояла на «ґрунті священика». Парохом тоді був о. Іван Абрисовський [1, 24–25]. У 1990‑х рр. церква та іконостас були повністю відреставрованими [5, 14]. Парафія діюча, належить до УГКЦ.

Іконостас

Бароковий іконостас у церкві вражає величністю та гармонією поєднання золочених декоративно різьблених обрамлень та структури з іконами. Типовим для барокових іконостасів є те, що форма ікон є різною: прямокутна, овальна, шестигранна, квадратна, округла, у формі трифолія. Також характерним для барокових ансамблів є глибокий портал у формі трифолія багато різьблених і золочених царських врат. На одвірках царських врат зображені святителі Атанасій та Кирило у повен зріст. Певним взірцем для цього іконостасу міг слугувати іконостас 1697–1699 рр. у церкві Різдва Христового в Жовкві, ікони якого намальовані відомим майстром Іваном Рутковичем. Деякі дослідники відносили найдавніші ікони іконостасу церкви Різдва Богородиці до спадщини І. Рутковича [4, 73–74], однак детальний огляд творів це спростовує. Тим паче, що на час виконання цих ікон І. Руткович уже, ймовірно, не жив. Іконостас у церкві Різдва Богородиці шестиярусний, налічує цокольний, намісний яруси, ярус Неділь‑П’ятидесятниці, празниковий, молільний та пророчий. Увінчує іконостас високе Розп’яття з пристоячими та сценами страстей. Іконографію іконостасів жовківських майстрів вирізняє ярус Неділь‑П’ятидесятниці та уміщення страсних сцен на завершенні іконостасу у медальйонах оточених різьбою обабіч та під Розп’яттям, як бачимо у цьому ансамблі. Проте, не всі ікони цього іконостасу були створені одночасно. Найдавніші ікони це три намісні: Богородиця з Ісусом, Христос та храмова — Різдво Богородиці. На останній іконі внизу літерами написана дата — 1708 р. Остання літера дати напівстерта, однак найімовірніше, що це «и», яке відповідає цифрі «8». Ці ікони, як свідчить манера малярства, намальовані одним автором. Як припускається, ним міг бути жовківський майстер Тимотей Стислович. Про нього є запис у метричних книгах церкви Різдва Христового в Жовкві за 1708 р.: «Тимотей Стислович, маляр жовківський» [2, 89–91, 100]. З цим майстром слід пов’язувати також дві ікони цокольного ярусу з орнаментами, що імітують дорогі тканини того часу. Ймовірно, якийсь період у церкві був неповний іконостас і громада старалася його довершити. У 1710 р. була намальована центральна ікона чину Моління — Христос на престолі з Богородицею та св. Іваном Хрестителем. Під цією іконою окрім дати написано, що її «справила балогочестива раба Божа Єфимія Панчиха обивателька Винницька до церкви Вини до храму Рождества Пресвятої Богородиці со чади своїми за спасеніє своє». Цю ікону, як свідчить спосіб малярства, виконав автор трьох намісних ікон, тобто, як припускається — Тимотей Стислович. Ще одна дата — 1730 р. написана внизу на рамі ікони Тайної вечері. Ця дата стосується решту ікон іконостасу (окрім ікони Покрову Богородиці в намісному ярусі зліва). Ікони 1730 р. вирізняються високим фаховим рівнем виконання, у ликах апостолів помітні портретні риси. Цього, на жаль, анонімного майстра також пов’язуємо із жовківською школою. Подібну манеру малярства мав жовківський майстер Ілля Гусаковський, який працював у 1720‑х рр. Гусаковський, однак, був менше вправним, аніж автор ікон 1730 р. Цікавими є дві цокольні ікони цього ярусу. На одній намальований св. Івана Хреститель у дитячому віці – цей сюжет запозичено із західноєвропейських взірців, які майстер міг бачити у галереї жовківського замку. На другій свята (?), можливо Варвара, оскільки її мощі зберігалися у церкві. Свята зображена над містом з білими будівлями у панорамі якого можна вбачати тогочасну Жовкву. Ікона Покрову Богородиці у намісному ярусі намальована у площинній манері напівпрофесійним майстром у 1846 р. (дата написана на згортку Богородиці).

Ікони

При стіні нави церкви розташована ікона св. Миколая, яка входить у склад невеликого вівтарика. Це, очевидно, згаданий у візитації 1793 р. вівтарик св. Миколая на якому була колись частинка мощей св. Варвари у срібному релікварії. Як свідчить манера малярства ікона св. Миколая намальована тим самим майстром, що виконав ікони 1730 р. до іконостасу церкви. Відповідно, цю ікону також можна датувати 1730 р. У святилищі церкви на престолі розташована майстерно виконана дарохранильниця складної декоративної форми у складі якої є велика ікона Різдва Богородиці зі святими по боках.

Пов'язані покликання

1. Візитація Жовківського деканату 1792—1793 рр. Державний архів у Перемишлі. Акти Греко-Католицької єпархії (ABGK). № 327.
2. Зілінко Р. До питання атрибуції та датування творів Івана Рутковича і його оточення. Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Львів, 2007. № 5. С. 79-99.
3. Крип’якевич І. З минулого Жовкви. Львів, 1930.
4. Скоп П. Творчий шлях Івана Рутковича в контексті нових досліджень. Бюлетень. Інформаційний випуск. Львів: Національний науково-дослідний реставраційний центр України. Львівський філіал. № 2.  Львів, 2006.
5. Сліпченко Н. Реставрований іконостас знову у храмі. Галицька брама. № 4. Львів, 1997.