Церква Святого архангела Михаїла

Історія

Найдавніша літописна згадка про село походить з 1469 р., а вже під 1478 р. згадується місцева церква на честь того ж патрона, що і нині — архангела Михаїла. Відомо, що від 1705 р. парохом Запитова був о. Іван Левицький, який 1735 р. добився підтвердження церковних привілеїв від самого королевича Якова Людовіка Собєського. За довголітнього місцевого пароха о. Лева Курмановича, якому при вході присвячена таблиця, розпочалось будівництво нової церкви, яке завершили вже під час ІІ світової війни, бо освячення храму відбулося в 1941 р. Восени 1953 р. парохом церкви став о. Йосиф Будзан, який розробив проект кивота та величного іконостаса, ікони до якого створив один з найвизначніших українських художників другої половини ХХ ст. Карло Звіринський (дерев’яну основу зробили майстри Мужик та Столяр). У 1978–1979 рр. храм був розписаний художником М. Кухарським. Увесь інтер’єр церкви заповнює ансамбль з 33 вітражних композицій, що є абсолютним рекордом з кількості вітражів на одному об’єкті в Галичині.

Архітектура

Церква є однією з найбільших мурованих сільських церков не лише Львівщини, але й усієї Галичини. Розміщена посеред села, на невеликому пагорбі, ця значних розмірів хрестово‑купольна п’ятиверха споруда в планувальній структурі формує на рівні двоповерхових геометричних мас великий просторовий хрест, який із заходу завершений складним прямокутним об’ємом з подвійним трикутним фронтоном на квадратних пілястрах, а з інших боків його торці замикають високі вежеподібні півкруглі апсиди, замкнені конхами. Поміж конхами з чотирьох боків проміжки між раменами просторового хреста заповнюють квадратні високі багатоярусні об’єми, які в інтер’єрі доформовують квадратний простір нави, а ззовні акцентовані з боку бабинця триярусними вежами, натомість від вівтарної частини — такої ж висоти, але двоярусними вежами. Однак ці вежі виростають не з нульового рівня храму, а обабіч півкруглої вівтарної апсиди від рівня карнизу конхи. Верхні яруси усіх чотирьох веж навколо домінанти — центрального верху — формують восьмигранні глухі високі барабани, завершені гранчастими верхами у формі великої грушастої бані, яка через подовжений ажурний ліхтар переходить у грушасту маківку. Над ними по центру просторового хреста вивищується такої ж форми головний верх, посаджений однак вже на восьмигранний світловий барабан з потрійними півкруглими віконними прорізами, вишукано замкненими у білих півкруглих нішах граней. Окрім світлових ліхтарів верхів такими ж білими контрастними акцентами сприймається оперізуючий усю будівлю широкий пояс між першим і другим ярусами стін та аналогічної ширини, але менший за протяжністю поясок під карнизом храму, за винятком вхідного західного вузла, виділеного окремим великим блоком бабинця з присінком. Цей об’єм вирізняють вишукано стилізовані, наче необроблені, білі контрфорси, ритмічно розміщені поміж вікнами бічних фасадів першого ярусу бабинця. Окремо виділяється біла колонада своєрідного портика входу, що вивищується над центральними парадними сходами, як і розташована вище під трикутним розірваним фронтоном велика півкругла біла ніша вікна з потрійними прорізами на зразок давніх великих мурованих церков ранньої княжої доби ХІ-ХІІ ст.

До храму ведуть парадні двері, вирізьблені у манері історизму з центроформуючими у великих верхніх тахлях барельєфно вирішеними у фронтальній стилізаторській манері архангелів Гавриїла з квітковою символікою Благовіщення і Михаїла з опущеним мечем.

Інтер'єр

В інтер’єрі панує величне розкриття внутрішньо‑церковного простору за рахунок високо посадженого широкого восьмигранника світлового барабану центрального верху на масивний четверик нави, який підтримує система з чотирьох підпружних великопролітних арок, опертих на масивні восьмигранні стовпи. Це перегукується з подібними конструктивними вирішеннями давніх храмів княжої доби. Великий світловий барабан центрального верху з потрійними півкруглими вікнами у кожній з восьми граней забезпечує відмінне освітлення центральної частини церкви.

Головною колористичною окрасою церковного інтер’єру є безпрецедентно кількісно значний ансамбль з 33 вітражних композицій, створених здебільшого в однорідній стилізаторській лаконічній манері середини ХХ ст. побудови видовжених геометрично ромбових і хрестових композицій на конструктивістських засадах із певними впливами пізнього ардеко. Це особливо помітно в групі з трьох півкруглих вітражних вікон у вівтарній консі, з зображенням євхаристійного потиря у центрі та потрійних тотожних композицій з хрестовими мотивами у бічних раменах храму. Переважна більшість вітражів створені в двокомпонентному поєднанні солярних (верхня частитина) і хрестових (нижня частина) мотивів. З антропоморфних вітражів привертають увагу майстерно виконані монументалізовані зображення св. арх. Михаїла, св. Миколая, та особливо — св. Йосафата Кунцевича. У вітражах застосована багатоколірна гама відтінків з перевагою холодних тонів.

Іконостас

Поміж колон чолової арки нави з повнофігурними зображеннями святих рівноапостольних Володимира і Ольги добре виокремлюється високий чотириярусний іконостас 1940–50‑х рр. з класицистично витриманим художньо‑декоративним каркасом побудови з характерними колонами і високомистецькими іконами середини ХХ ст. пензля видатного художника Карла Звіринського, створеними ним в рамках традиційної іконографії.

Ікони

У вхідному вузлі храму на стіні висить майстерно виконане у кращих традиціях школи Пінзеля Розп’яття з відлунням духу галицького рококо. З давніх вельми вартісних предметів у храмі зберігається антимінс митрополита Ангеловича, вірогідно з попередньої церкви, а також частина давньої бібліотеки з старовинним євангелієм і трифологіоном XVIII ст. (видання Львівської ставропігії) і частиною збереженого архіву храму, в якому насамперед виділяється дивом уцілілий «Пом’яник Церкви». У ньому зокрема записано, що «на будову Церкви в Запитові зложили многі ревні парохіяни добровільні і великі жертви — понад 15 тисяч золот. в тім набожнім наміреню, щоби їх імена були вписані в пом’яник Церкви св. Михаїла в Запитові, а за їх душі відправлялися по вічні часи служби Божі». Цей напрочуд цікавий допис, а по суті звернення до владики церкви митрополита Андрея Шептицького погодив напис, написавши далі: «Потвержується і поручається Церковному Братству в Запитові, щоби дбало о відправу…за упокій душ криторів і благодітелів храма св. Михаїла в Запитові»…. Львів, дня 28 січня 1938. Андрей.

На стінах вівтарної частини збереглися 2 намісні ікони Богородиці Одигітрії і Христа ХІХ ст., які походять з іконостаса попередньої церкви.

Стінопис

Розпис інтер’єру храму сформовано у два різні історичні періоди: кінця 1970‑х рр та поч. поч. ХХІ ст. До першого етапу належать 2 великі композиції стінопису, збережені на рівні першого ярусу півкруглих апсид бічних рамен. Виконані у манері академічного історичного реалізму другої пол. ХІХ ст. із зображенням зустрічі Христа з Марією Магдаленою та однієї сцени страстей Христових. Вони значною мірою інспірують впливами стилістики Генріха Семирадського (визначного польського художника перербурзької школи кінця ХІХ ст.). Решта стін і підбанного простору храму розписані в іншій стилізаторській манері 2000‑х рр. з чітко структурованим архітектурно‑просторовим розмежуванням: підбанний простір, склепіння конхи і рамен заповнені новозавітньою сюжетною програмою з акцентуючою тематикою вознесіння Господнього і Богородиці, ангельського чину у куполі та Святої Трійці у вівтарі. Арки пілястри колони і хори натомість густо покритві переважно орнаментальними композиціями з хрестових і солярних знаків і з вкрапленнями національної символіки — прапора, тризубів. На рівні середніх регістрів стін бічних рамен акцентуються багатофігурні композиції новочасних мучеників української греко‑католицької церкви, починаючи від о. Омеляна Ковча до Климентія Шептицького. Загалом домінують у стінописі небесно‑золотисті тони.

Довкілля церкви

З північного сходу від храму недавно поставлена сучасна дерев’яна двоярусна дзвіниця, накрита шоломовим верхом з цибулястою маківкою, а поруч в 2007–2008 рр. постала велика продовгаста споруда «Недільної катехитичної школи». Майже навпроти входу до церква на віддалі височіє давній пам’ятний знак на честь відміни панщини (нижня кам’яна частина давніша, натомість верхня — у формі литого ажурного хреста, створена на зразок католицької пластики кінця ХІХ ст.