Церква Ведення Пресвятої Богородиці

Історія

Перша письмова згадка про село Вовків відноситься до 1398 р. Археологічні знахідки підтверджують, що місцевість була заселеною у ІІІ тис. до н.е. [3, 5]. У 17 ст. с. Вовків перейшло у власність жіночого монастиря бенедиктинок у Львові [3, 24]. Зі старої церкви Введення Богородиці у храм у Вовкові походить майстерна однойменна ікона 1600–1620‑х рр, що могла належати до іконостасу, оскільки представляє образ посвяти храму (зберігається у Музеї народної архітектури і побуту ім. Климентія Шептицького). Авторство цієї ікони пов’язують з провідним львівським іконописцем Федором Сеньковичем, що був родом зі Щирця. Можна лише допустити, що у церкві могло бути більше ікон цього майстра.

У 1702 р. у Вовкові було збудовано нову церкву про що записано на одвірку. Ця дата будови церкви також згадана у документі візитації 1765 р. [2, 25]. У візитації 1741 р. дерев’яні церква та дзвіниця у Вовкові покриті «ґонтом» описані лаконічно. Тоді парохом церкви був о. Теодор Горошкевич [1, 65 зв.-66]. У 1765 р. парохом церкви був о. Іван Вішньовський. Тоді церква мала антимінс 1723 р. від єп. Атанасія Шептицького. На престолі був образ Богородиці з Ісусом. Над жертвенником у святилищі був «образ Архієрея на дошці». Іконостас складався з образу «Архієрея з двома апостолами і царськими вратами різьб’ярської свіжої роботи зі ще не закінченим мальованням». Обабіч були дві вівтарі, один — при правому крилосі з образом Введення (очевидно, зі згаданою іконою 1600–1620‑х рр.), другий — при лівому крилосі – зі сценою Коронування Богородиці. На стінах церкви були «образи на дошках і на полотні», зокрема, «Страсті Христові на полотні мальовані» [2, 25 зв. — 26 зв.]. В бабинці церкви був «образ Архієрея, два образи Богородиці, апостоли і празники давнього мальовання дерев’яні» [2, 26 зв.] (можливо, з іконостасу старої церкви). За описом початку 19 ст. церква у Вовкові була у доброму стані, однак протягом 19 ст. парохи неодноразово зверталися до бенедиктинок з проханням виділити кошти на ремонт церкви, дзвіниці та парафіяльних будинків. Зокрема, верхи церкви та дзвіницю ремонтували у 1847–1848 рр. [5, 27, 32–34, 42].

Церква у Вовкові славна також тим, що у 1838 р. у ній став парохом о. Микола Устиянович, визначний український культурний і громадський діяч, поет і письменник, який писав українською мовою, був товаришем та однодумцем Маркіяна Шашкевича. У Вовкові народився його старший син Корнило (1839–1903), який став відомим українським художником та майстром церковного мистецтва. У 1991 р. у будинку колишньої плебанії був заснований Художньо‑меморіальний музей родини Устияновичів, який діє до сьогодні.

У 20 ст. церква у Вовкові також ремонтувалася. У Шематизмі записано, що її розширили 1924 р. [7, 50]. У 1904 р. святилище церкви розписав о. Василь Зацерковний [6 12]. (У Шематизмах Львівської Архієпархії на 1903–1904 рр. о. Василь Зацерковний згаданий як сотрудник церкви у Підгородю коло Рогатина). У 1904 р. він на коротко став парохом у Вовкові, завів нову касову книгу, де записано, що тоді церкву та іконостас помалювали. У 1905 р. о. В. Зацерковний перебрався на парафію до Куропатник, а потім виїхав до США [5, 52]. У 1940 р. церкву в Вовкові перекрили бляхою. У 1962 р. церква була знята з реєстрації [5, 77]. Святиню відкрили для вірних у 1989 р. У тому році стіни церкви розписав Микола Батіг із сином (окрім святилища).

У 2019 р. старанням пароха о. Петра Терлецького та місцевої громади церкву та дзвіницю ремонтували і повернули первісне накриття ґонтом. Церква діюча, парафія належить до УГКЦ.

Архітектура

Дерев’яна церква тридільного типу однокупольна. Широкий шоломовидного типу гранчастий купол на восьмерику розташований над четвериком нави. На чотирьох кутах на переході між четвериком та восьмериком є невеликі двосхилі дашки. Купол увінчаний сліпим ліхтарем з маківкою на якій металевий хрест. Притвор (бабинець) і святилище перекриті двосхилим дахом. Нава і притвор є однакової ширини, святилище вужче. Стіни церкви з південного та північного боку оточує опасання. З північного боку до святилища прибудована прямокутна ризниця перекрита двосхилим дахом. Основний вхід до церкви є із західного боку. На дверному порталі є напис про те, що церква збудована 1702 р. за священика Дмитра Лозинського, підважувалася (ремонтувалася) у 1779 р. майстром Михайлом Каліцинським за священика Михайла Вішновського. Перед входом є невеликий дашок із двосхилим перекриттям, опертий на дві дерев’яні колони. У 2019 р. за о. Петра Терлецького церква і дзвіниця були фахово реставровані, перекриті ґонтом.

Інтер'єр

Церква є невеликою, її простір розгортається по осі захід‑схід. Через основні західні двері потрапляємо у бабинець, який доволі темний. З бабинця переходимо у наву, яка добре освітлена вікнами у південній та північній стінах. При північній та південній стінах нави є лавки для сидіння, а також дві процесійні ікони кін. 19 — поч. 20 ст., процесійний хрест, патериці та хоругви. Над бабинцем розташовані хори, на які ведуть вузькі дерев’яні сходи у західній частині нави. Відзначимо, що у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького зберігається плащаниця з церкви у Вовкові, намальована на малиновому шовку у 18 ст. за взірцем іконографії гаптованої плащаниці 15 ст., що була у церкві в сусідньому селі Жирівці [4, 159].

Іконостас

Іконостас церкви не типовий без намісних ікон. Складається з царських врат та двох дияконських, що розташовані впритул по боках від царських. Царські врата ажурно різьблені з мотивом виноградної галузки. На час візитаційного опису у 1765 р. ці врата були щойно вирізьблені і ще не помальовані. Отже, їх слід датувати 1765–1766 рр. Тоді ж у візитації згадані в іконостасі ікона Архієрея та двох апостолів. Виглядає, що з часу опису 1765 р. верхня частина іконостасу не мінялася. У центрі є ікона Христа на престолі з Богородицею та св. Іваном Хрестителем обабіч — центральна ікона чину Моління, припускаємо, зі старої церкви у Вовкові. Її можна датувати другої половиною — кінцем 17 ст. Ікони двох апостолів Петра і Павла намальовані орієнтовно наприкінці 1750‑х рр, тоді ж, коли ікона Коронування Богородиці. Ікона св. ап. Павла має напис, що ікони апостолів і архієрея справив раб Божий Стах Баран з жінкою своєю Маланкою за відпущення гріхів і тіла здоров’я». Думаємо, що тоді ікону Архієрея було оправлено в нову раму, оскільки вона намальована давніше, ніж апостоли, й іншим майстром. Майстер, котрий намалював апостолів, на нашу думку, також намалював (або перемалював) образи на одвірках царських і дияконських врат. Реставраційне дослідження малярства цих одвірків може виявити інформацію про те, чи вони перемальовані. Автор ікон апостолів намалював ікону Коронування Богородиці, що знаходиться при стіні зліва від іконостасу. Вона входила до складу вівтаря, про що записано у візитації 1765 р. Ікона Коронування також має вкладний текст понизу, де сказано, що «сей олтар Коронування справила раба Божа Марія […] зі зятем Стахом і чадами своїми […] року Божого 175осмого (цифри року написані літерами). Отож, ця ікона створена у 1758 р. Орієнтовно тоді ж намальовані дві ікони апостолів та одвірки врат. Ікона Коронування оправлена у раму складної конструкції із дарохранильницею внизу. Справа від південних дияконських врат розташована копія давньої ікони Введення Богородиці у храм.

Ікони

Згадана ікона Коронування Пресвятої Богородиці Новозавітною Трійцею 1758 р., що розташована зліва від іконостасу, цікава своїм сюжетом. У верхній частині ікони намальована власне сцена Коронування, де Богородиця зображена стоячи на молодому місяці, що асоціюється з ідеєю про її непорочне зачаття. Внизу цієї сцени зображені зліва два святителі з німбами та королівська пара — справа. Між ними у центрі золотиста скринька на престолі. Один зі святителів тримає у руках червону тканину з візерунками. На нашу думку, це чудотворний мафорій Богородиці, що зберігався у церкві в Константинополі. Таким чином на іконі відтворена історія про цей мафорій. Шановане в нашому народі свято Положення ризи (мафорію) Богородиці припадає у церковному календареві на 2 липня. Отож, ікона вшановує та прославляє Богородицю та її чудотворну реліквію.
На (і при) стінах церкви розташовані також різні ікони 19 — поч. 20 ст., зокрема, дві з них — процесійні. На одній представлено храмовий образ — Введення Богородиці у храм. Відзначимо також, що одна двобічна ікона з церкви у Вовкові зберігається у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. На ній зображено сцену Введення Богородиці у храм та св. Івана Богослова (відповідно на різних боках). Малярство ікони засвідчує, що вона створена тим самим майстром, що намалював ікону Коронування Пресвятої Богородиці, приблизно тоді ж — у 1758 р.
На східній стіні нави церкви розташована ікона на полотні зі сценами Поклону волхвів, Тайної вечері, Причастя св. Онуфрія та Жертвоприношення Авраама намальована у 18(7?)2 р.
У святилищі на престолі розміщена ікона Богородиці з Ісусом намальована в академічній манері у 1928 р.

Стінопис

Святилище церкви було розписане у 1904 р. о. Василем Зацерковним. На світлому тлі з трафаретним орнаментом у вигляді хреста намальовані цілофігурні образи святителів та українських святих князів Володимира та Ольги. У 1989 р. дерев’яні стіни нави помальовані олією у локальний світлий колір з орнаментальними та сюжетними композиціями. Фігуративні сцени намальовані в реалістичній манері.

Довкілля церкви

На захід від церкви розташована дерев’яна дзвіниця стовпового типу перекрита чотирисхилим дахом. Верхній ярус дзвіниці – відкритий з галереєю. Дзвіниця має два опасання по периметру над першим та другим ярусами. Верхи перекриті ґонтом. Церква та дзвіниця розташовані на пагорбі, до них ведуть кам’яні сходи. Церковна територія огороджена дерев’яним парканом. Біля церкви встановлений дерев’яний хрест у пам’ять про 1000‑ліття хрещення Русі-України.

Пов'язані покликання

1. Генеральна візитація Львівської дієцезії 1740–1744 рр. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. Відділ рукописів і стародруків. Ркл-17.
2. Візитація деканату Львівського і Роздільського 1764–1765 рр. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. Відділ рукописів і стародруків. Ркл-25.
3. Батіг М. Вовківська земля: історико-етнографічний нарис. Львів, 1990.
4. Косів Р. Іконографія мальованих плащаниць зі збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Львів, 2008. № 6. С. 157-169.
5. Лаба В. Літопис парафії Вовків (з включенням інформації про церковне життя сіл Загір’я, Кугаїв, Милятичі). Львів, 2011.
6. Слободян В., Закалик Б. Історія парафій УГКЦ Пустомитівщини. Львів, 2009.
7. Шематизм Львівської Архиєпархії на 1924 р. Львів, 1923.