Церква Воскресіння Господнього

Історія

Село Угерсько має походження з княжого періоду. За переданням, воно засноване у 1161 році і заселене полоненими угорцями, звідки отримало назву Угрини, пізніше перейменоване на Угерсько [2]. Перша письмова згадка про село відноситься до 1427 р. [1]. У 1621 р. cело було знищене татарами [2]. Жителі села були активними українськими патріотами. З ініціативи о. Лева Горалевича 23 травня 1897 року в селі було створено товариство «Просвіта». У 1902 році коштом церкви збудовано хату‑читальню. У травні 1907 р. в Угерську заснували пожежно‑спортивне товариство «Сокіл», яким керував Михайло Зубрицький [2].

Перші письмові згадки про церкву в Угерську належать до 1507, 1566, 1570 рр. і містяться у податкових реєстрах. У 1762 році в селі збудовано нову дерев’яну церкву. Тоді в ній був парохом о. Андрій Балицький. У 1803 році ця церква згоріла. У 1818 році споруджено наступну дерев’яну тризрубну церкву Воскресіння Господнього [2]. Цю церкву розібрали у 1920 р. та продали у село Луг, де її дерево використали на спорудження нової церкви. Ймовірно на намісній іконі Покрови в іконостасі церкви с. Угерсько зображена стара дерев’яна церква. Церква в Угерську посвячена Воскресінню Господньому, однак другим святом і посвятою церкви вважають Покров Богородиці. Тому в теперішньому іконостасі церкви на місці храмового образу бачимо сцену Покрови.

У 1911 р. парафіяни звернулися з проханням про дозвіл на будівництво нової церкви. Нову муровану церкву спорудили за проєктом відомих архітекторів Олександра Лушпинського та Тадея Обмінського протягом 1912–1913 рр. [2]. Парохом церкви тоді був згаданий вище о. Лев Горалевич. Доволі багато селян з Угерська виїхали на заробітки до Америки. На кошти емігрантів на західному фасаді церкві було встановлено годинник, що виділяє церкву серед інших. Хрест на верху купола церкви встановив майстер Антін Каваців, усі вікна засклив Іван Кобза [2]. Кам’яна дзвіниця біля церкви була збудована у 1934 році.

Церква у вівтарній частині була розписана, однак станом на кінець 1990‑х рр. з первісних розписів залишилися лише невеликі фрагменти, які не можна було поновити. Тому було вирішено зробити новий стінопис. Парох церкви о. Ігор Гаврилишин звернувся до завідувача кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв професора Романа Василика. У 2007 р. дипломники кафедри Юрій Гречин та Владислав Малавський розробили проєкт та розписали купол. До стінопису долучився випускник кафедри сакрального мистецтва Олексій Чередніченко, який разом з іконописним колективом «Образ», який він очолює, та під керівництвом Р. Василика завершили стінопис у 2010 р.

Архітектура

Церква мурована, однокупольна, хрещата в плані. Купол на середохресті великого розміру, понад барабаном купола — вікна у формі арки. Навколо купола розташовані чотири невеликі псевдокуполи. Нижній об’єм споруди виділяється виразним триконховим завершенням східної, північної та південної сторін. Перекриття конх стрімко підіймається до основи барабану купола, що надає силуету будівлі трикутної форми та акцентує на найвищій точці. Західна частина нави має вигляд прямокутника перекритого двосхилим дахом. До північної та південної сторін у західній частині нави прибудовані невеликі приміщення перекриті похилим дахом через які можна зайти у церкву.

Західний портал храму декорований трикутним фронтоном. Над основним західним входом до церкви влаштовано невеликий трикутний портик на колонах, що обрамлює двостулкові дерев’яні двері, які мають форму арки. У верхній частині північної, південної та східної стін — ряд вікон аркової форми. Поміж вікнами декоративні пілястри. Чіткі ритми вікон та пілястр створюють додатковий декоративний ефект зовнішньому вигляду будівлі. У 2010‑х рр. церкву перекрито мідною бляхою. Вгорі по центру західного фасаду церкви є великий годинник.

Інтер'єр

Інтер’єр церкви просторий, добре освітлений. Акцентом внутрішнього простору храму є купол, який освітлений чотирма вікнами. Підкупольний простір підкреслений широкими підпружними арками. Над західною частиною нави влаштовані хори з декоративною дерев’яною балюстрадою. Хори освітлені вікнами у західній стіні, північній та південній (по три у кожній). Склепіння хорів півкругле. На хори ведуть металеві гвинтові сходи.

На правій стіні нави церкви є таблиця у пам’ять про о. Льва Горалевича та його фото. На таблиці написано: «3. V. 1858 13. 1. 1920. Бл. п. о. Льву Горалевичові гр. кат. парохові Угорська 1890–1920 р. основникові сего Божого храму в незабутий спомин вдячні парохіяни. Угорське дня 15 грудня 1930». о. Л. Горалевич за свою активну українську позицію був арештований поляками у 1919 р. та засланий у табір в Пікуличах.

Зліва і справа при стіні в трансепті розташовані бічні престоли з центральною іконою Воскресіння Христового та Покрову Богородиці. Їхня конструкція та декоративні мотиви наслідують іконостас, але вони виконані значно пізніше іншими авторами.

У святилищі церкви бачимо прямокутний дерев’яний престіл з декоративними мотивами, що повторюють різьбу іконостасу. На передньому боці престолу намальована сцена Покладення Христа до гробу. Її автор Ю. Магалевський. Запрестольна композиція, виконана у тій же стилістиці, що й престіл, складається з двох зображень на тему посвяти церкви: нижнє представляє Воскреслого Христа, який стоїть над саркофагом, верхнє – Воскреслого Христа, який підіймається над саркофагом, внизу налякані воїни. Автором різьби престолу та запрестольної композиції був, очевидно, також Іван Терплавець.

Окрасою простору святилища є також семисвічник за престолом, який майстерно декоративно вирізьблений (в наш час), а також дерев’яна дарохранильниця на престолі. Конструкція та різьба семисвічника наслідує декоративні мотиви престолу та іконостасу.

Іконостас

Високий іконостас чіткої ритмічної конструкції, виконаний у 1934 р. Дата написана внизу на центральній іконі чину Моління та на дияконських вратах з образом Архангела Гавриїла. На вратах є також монограма Ю. М. автора ікон. Автором ікон іконостасу був відомий художник Юрій Магалевський. Різьбу іконостасу виконав Іван Терплавець з Івано‑Франківська, позолотні роботи іконостасу здійснив Микола Пивник із Жовкви. Іконостас виконаний у синтезі з престолом, дарохранильницею, запрестольною композицією. Ікони іконостасу намальовані у стилістиці сецесії зі зверненням до традиції площинного українського середньовічного іконопису. Зокрема, в образах євангелістів на царських вратах Ю. Магалевський використовує кольорові лінії, якими графічно виконує рисунок та моделює фігури. У намісних іконах (окрім Покрови) автор помістив фігури на однотонному світлому тлі та зеленавому поземі, що наслідує прийоми давнього іконопису.

Акцентом іконостасу є намісний ярус з чотирма іконами: св. Миколая, Богородиці з Ісусом Дитиною, Христом Пантократором та Покровом Богородиці. Ікона Покрову, що розміщена на місці храмової вирізняється іконографією. Тут на пейзажному тлі гірської місцевості зображена велика дерев’яна церква та селяни в народному вбранні, зліва чоловіки, справа — жінки.

Структура іконостасу понад празниковим ярусом вирізняється тим, що ікони апостолів та пророків (зліва і справа від центральної вертикалі) розміщені не традиційно ярусами, а по чотири ікони апостолів в нижньому ярусі та по дві ікони апостолів у верхньому. Таким чином тут ікони апостолів розташовані поміж ікон старозавітних пророків у верхньому ярусі. У нижньому ярусі ікони апостолів розділені празниковою іконою, зліва це Різдво Христове, справа — Воскресіння.

Особливо вирізняється майстерна різьба іконостасу, у фризових композиціях якої та в декоративних колонах, що обрамлюють намісні ікони виразно видно мотиви та прийоми українського народного мистецтва. Акцентами різьби є активні блакитні деталі декоративних мотивів та золочені елементи. В українському мистецтві періоду модернізму іконостас церкви в Угерську є кращим прикладом виконання декоративної різьби з частковою поліхромією та золоченням, що опирається на народне різьблення.

Ікони

У церкві є процесійна ікона з Богородицею з Ісусом 19 ст. Ікона зроблена у вигляді феретрону (з підставкою та отворами для тримачів), що типово для процесійних ікон того часу в унійних церквах. Також, очевидно, із давньої церкви походить дерев’яний напрестольний хрест з мальованим зображенням Розп’яття Христового 18 ст.

Стінопис

Церква повністю розписана. Стінопис виконано у 2007–2010 рр. у неовізантійській стилістиці студентами та випускниками кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв під керівництвом проф. Романа Василика. Програма стінопису відображає давньоукраїнську традицію. Розписи були розпочаті з купола, де за проєктом Ю. Гречина та В. Малавського зображено півфігуру Спаса Вседержителя, поміж вікнами чотирьох архангелів, у барабані – апостолів. На парусах представлені євангелісти.

У святилищі за проектом Олексія Чередніченка намальована Старозавітна Трійця — три ангели, які сидять, але без престолу, оскільки візуально престіл, який є у святилищі стає престолом Пресвятої Трійці. По низу півкруглої стіни святилища зображені святителі у повен зріст, серед них митрополит Андрей Шептицький. Композиції бічних частин трансепта представляють храмові свята церкви — це Воскресіння Христове та Покров Богородиці. На склепінні понад західною частиною нави і хорами намальовані дві великі сцени Різдва Христового та Успіння Богородиці. На західній стіні хорів — Нерукотворний Образ Спаса.

Привертають увагу образи новомучеників УГКЦ, що намальовані у центральній частині трансепта. Зокрема, обабіч іконостасу у повен зріст представлені єпископи священномученики Йосафат Коциловський та Микола Чарнецький. Серед новомучеників також зображено єп. Теодора Ромжу, о. Климентія Шептицького, єп. Григорія Хомишина, о. Миколу Конрада, о. Олексія Зарицького, о. Якима Сеньківського, Лаврентію Гарасимів та ін. Таким чином історія церкви в Угерську тісно переплітається з історією української церкви та народу. Це відображено також у програмі іконографії її розписів.

Довкілля церкви

З північного боку біля церкви розташована дзвіниця стінного типу. Дзвіниця споруджена у 1934 р. Церковне подвір’я огороджене.

Пов'язані покликання

1. Українські пам'ятки. Угерсько. Прадідівська слава.
2. Рекламно-інформаційне інтернет-видання «Фортуна»