Церква Воздвиження Чесного Хреста

Історія

Церква Воздвиження Чесного Хреста, в селі Отиневичі Стрийського району збудована у 1893 році, ймовірно за проєктом Василя Нагірного. Про це сповіщає різьблений напис на внутрішньому карнизі півд.-сх. грані восьмерика нави: «Збудовано року 1893». Дерев’яна, одноверха, хрещата в плані. Патроном храму був Алойзій Бохенський. У 1882 році парохом був крилошанин о. Миколай Коцовський, число парафіян було 660. В інтер’єрі зберігся іконостас, бічні вівтарі та церковна обстава кін. ХІХ — поч. ХХ ст. До цього ж часу належав і стінопис храму. Оригінальним є кивот, у вигляді Ковчега Завіту. У 1901 році в селі жило уже 830 греко‑католиків. У 1912 році з канонічною візитацією храм відвідав митрополит Андрей Шептицький. Нова поліхромія виконана Любомиром Залеським у 2008–2011 роках з благословення владики Тараса Сеньківа за отця Олега Флінти, про що свідчить таблиця в інтер’єрі храму.

Архітектура

Церква — дерев’яна, хрещата, одноверха будівля, орієнтована вівтарем на південь, головним входом повернута до сільської дороги. До квадратової нави прилягають рівноширокі прямокутні вівтар та бабинець, а від півночі і півдня рівноширокі вкорочені рамена. До вівтаря від сходу та півдня прилягають невеликі захристії. Центральний зруб увінчаний низьким світловим восьмериками, вкритим приплюснутою шоломовою банею з глухим ліхтарем, увінчаним маківкою з кованим хрестом. Вівтар, бабинець і рамена вкриті двосхилими причілковими дахами з острішками, гребені яких сягають ґзимсу зрубу надопасання нави. Всі вони на гребенях дахів акцентовані ідентичними невеличкими ліхтарями з цибулястими маківками та кованими хрестами. Оперізує церкву піддашшя, оперте на випусти вінців зрубів, під яким заховані захристії. Всі дахи, баня і ліхтарі з маківками покриті оцинкованою бляхою. Стіни церкви вертикально ошальовані дошками з нащільниками та завершені профільованими карнизами, оздобленими зубчиками. Освітлюється церква півциркульними вікнами у західній і східній стінах — по одному у вівтарі і бабинці та по два у раменах, і одне в південній стіні східної захристії, а також круглими віконцями — в південній стіні вівтаря над запрестольною іконою, в північній стіні бабинця над головним входом та в чотирьох гранях підбанника. До церкви веде чотири входи — головний в північній стіні бабинця, бічні – в східних стінах східного рамена та східної захристії і в західній стіні південної захристії. Головний вхід оформлений піднятим над піддашшям причілковим двосхилим дашком акцентованим хрестом. Двері – автентичні, головні – набірні в ялинку, бічні – тафльовані. Стіна головного фасаду під піддашшям та під дашком обличкована горизонтально каліброваним брусом в московському стилі.

Інтер'єр

В інтер’єрі простір нави розкритий до основи маківки. Високий четверик нави через трикутні вітрила переходить у світловий восьмерик. Бабинець та бічні рамена перекриті сеґментними склепіннями, вівтар — вітрильним. Всі простори об’єднані з навою сеґментними арками. Широкі хори при західній стіні нави, з виходом по дерев’яних сходах в північно‑західному куті, відгороджені від нави суцільною не високою дерев'яною перегородкою. В інтер’єрі зберігся п’ятиярусний іконостас, два бічні і запрестольний вівтарі, казальниця та церковна обстава кін. ХІХ — поч. ХХ ст. До цього ж часу належав і стінопис храму. Оригінальним є кивот, у вигляді Ковчега Заповіту з Серцем Христовим в променях сонця та Агнцем на книзі з сімома печатями. Іконостас і церковна обстава збереглись в автентичному вигляді, за винятком помальованих лав та повністю перемальованих стінописів. Вишуканою є казальниця у формі чаші, декорована різьбленими позолоченим накладками. Над казальницею є дашок із різьбленими символами: Святого Духа, Скрижалей Заповіту, хреста якоря та серця. В запрестольному та правому бічних вівтарях є храмові ікони Воздвиження Чесного Хреста в різних іконографічних варіантах. Над останньою є ікона Новозаповітної Трійці. Внизу намальована сцена Покладення до гробу. У лівому приділі ікона св. Миколая, над ним Благовіщення, а внизу Чудо св. Миколая на морі. Автентичним є гарно збережений тетрапод з різьбленими символами: хрестом, якорем, Євангелієм та лавровими галузками.

Іконостас

Пірамідально‑східчастий силует п’ятиярусного іконостасу зумовлений півциркульним арковим ажурним прорізом над намісним рядом, який надає динамічного архітектонічного ритму верхнім ярусам. Уся конструкцію іконостасу перекриває арковий проріз вівтарного простору. Авторів різьби та малярства ікон нам не відомо. Бачимо лиш те, що це були професійні художники кінця ХІХ‑поч. ХХ століття. Різьблений декор царських врат складають реалістичні мотиви виноградної лози. Різьба дияконських дверей також є ажурним і будується на основі рослинних мотивів. Манера малярства ікон є реалістичною і академічною. Фон намісних ікон є позолоченим. Щодо решти ікон то він є сірим. Фон ікони апостолів та пророків виглядає перемальованим на блакитно. Триарковий силует іконостасу відсилає нас до зображень українських книжкових мініатюр ХІ-XIV століть.

В намісному ряді є традиційно, ікони Богородиці Одигітрії та Христа Вседержителя, який тримає в лівій руці сферу. Медальйони царських воріт і дияконських дверей є овальними. На царських воротах зображено чотирьох євангелистів з символами. На дияконських дверях — дияконів Стефана і Лаврентія. Увінчують царські ворота різьблені книга (Євангеліє) з митрою, хрест та єпископський жезл. Над іконою Богородиці є різьблений ажурний напис позолоченими об’ємними літерами на блакитній стрічці: «Матерь Божія». Над іконою Христа аналогічний напис: «Іисусь Хрістось». 12 ікони празникового ряду розміщені в арчастих рамах у два ряди (по шість з кожного боку). Апостольський ярус є на одному рівні, складається з шести ікон з 12 апостолами. Центральний образ Христа Царя на троні, є більшим і вищим за інші ікони. До того ж під ним є ікона Тайної Вечері.

Над апостольським рядом розміщений пророчий з 12 пророками у круглих медальйонах. В центрі над іконою Христа Царя, є маленька ікона Бога Отця. Увінчує іконостас Розп’яття Христове. Над бічними арками пророчого ряду є менші хрести. Декор іконостасу доповнюють позолочені різьблені ажурні накладки та поліхромовані під мармур колони з позолоченими капітелями. Під іконою Богородиці Одигітрії у пределі зображено Втечу до Єгипту. Під іконою Христа, сюжет «Христос і самарянка». Доповнюють ансамбль іконостасу два пристінні вівтарі у бічних навах.

Ікони

При стінах бабинця розташовані дві процесійні ікони (феротрони): Новозаповітної Трійці і Богородиці Одигітрії, та Преображення Господнього. Рама останньої оформлена в неоготичному стилі.

Стінопис

Автентична поліхромія була перемальована у 2008–2011 роках Любомиром Залеським. В центральному куполі зображено Бога Отця в оточенні ангелів. На чотирьох гранях барабану намальовано чотири ангели з Євхаристійними символами (пшениця та виноград). На чотирьох трикутних вітрилах — чотири євангелисти з символами. В бічних навах зображено святих рівноапостольних Володимира і Ольгу, а також сюжети: «Ангели грають на музичних інструментах для Богородиці з Дитятком» та «Вручення ключів апостолу Петру». На південній стіні святилища намальовані князі Борис і Гліб. На правій стіні вівтаря зображено сюжет «Христос Емануїл допомагає Йосипу Обручнику». На склепінні бабинця намальвана Богородиця Покрова. На стіні біля вікна — св. Катерина.

Довкілля церкви

Мурована на три арки дзвіниця розташована з північного‑заходу від церкви.

Пов'язані покликання

1. Грамота краківського каштеляна, жидачівського старости Івана з Чижова з повідомленням про дозвіл шляхтича Юрші з Ходорівставу жителям орендованих сіл Городища, Отиневич, Вовчатич Сугрова та Підлісок вирізати й вивозити дерево з його лісів і гаю від 4 квітня 1458 р. ― Фонд 181 (Лянцкоронські) оп. 1 спр. 3665 ― Центральний державний історичний архів України, м. Львів. [Електронний ресурс] — Унікальні документи НАФ. Державна архівна служба України — Режим доступу до документу: https://archives.gov.ua/?uniq=1&s=&r=411&a=8&f=1
2. Громик В. Дерев'яні церкви Львівської області / Віктор Громик. ― Львів, 2014. ― С. 108.
3. Отиневичі [Електронний ресурс] // Дерев’яні церкви Західної України — Режим доступу до статті: http://decerkva.org.ua/otynevychi.html
4. Парафія Святих Безсрібників і Чудотворців Косми та Дам’яна в Ходорові: як на всецерковному й деканальному рівні, так і на тлі століть / [упоряд. Л. Калинець]. — Косів: Писаний Камінь, 2023. — 216 с.
5. Слободян В. Інскрипції на дерев'яних церквах / Василь Слободян. // Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація" — Ч. 18. — Львів, 2008. — С. 71.
6. Шематизм Стрийської Єпархії Української Греко-Католицької Церкви / [упоряд. С. Пак]. — Дрогобич : Коло, 2011. — 504 с. : іл.
7. Шематизмь Всечестного Клира Митропол. Архідієцезіи греко-католической Львовской на рокь 1882 — Львовь: Изь типографіи Ставропигійського Института подь управленіемь Стефана Гучковского. — 366 с.
8. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 164 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.