Церква Святого Миколая, с. Гончарівка, Золочівський район

Історія

Гончарівка до монголо‑татарського нашестя займала територію урочища. Після повного знищення села мешканці перемістилися на сучасну рівнинну місцевість. Перша письмова згадка про Белзець (історична назва Гончарівки) походить із судової записки 1441 р., де йде мова про Альберта Белзецького, спадкового власника села. Після другої світової війни село перейменували на Гончарівку, на честь льотчика, який загинув неподалік [2].

До 1880 р. місцева греко‑католицька громада мала власну парафію з двома дерев’яними церквами. 1949 р. парохом села був о. Роман Лиско. Йому заборонили правити, закрили церкву, а згодом заарештували. Загинув отець у тюрмі на Лонцького, йому було 35 років. Отця Романа Лиска беатифікували в червні 2001 р., коли до Львова приїздив Папа Римський Іван‑Павло ІІ.

Архітектура

Мурована церква у с. Гончарівка збудована за проєктом Михайла Ковальчука. Триверха тридільна тринавна споруда складна за просторово‑об’ємним вирішенням і не має аналогій в українській архітектурі, хоча автор виходив з традицій рідного мистецтва. Він дотримувався традиційної тридільності та трибанності архітектурної композиції, але розв’язував ці проблеми по‑своєму. Уявіть собі три купольні споруди, з’єднані на осі захід‑схід. Передусім центральне приміщення — храм вірних — вирішений як однобанний чотиристовпний хрестово‑купольний об’єм з наріжними приміщеннями, увінчаними сферичними куполами на пандативах, та раменами просторового хреста, перекритими коробовими склепіннями з розпалубками. Зовні утворена струнка пірамідальна композиція: по центру підноситься шоломоподібний купол на високому восьмигранному барабані, середні закомари значно вищі від наріжників, вкритих шатровими покрівлями з декоративними ліхтариками. Об’єми бабинця та вівтаря увінчані шоломовими куполами на восьмигранних барабанах над зімкненими склепіннями з розпалубками (конструкція схожа на заломи верхів дерев’яної архітектури). Зі сходу прибудована півциліндрична апсида. Західна (бабинець) і східна (вівтар) частини чітко відокремлені від центральної. Над бабинцем розташовані хори, відкриті в наву півциркульною аркою. Центральний купол вищий від куполів вівтаря й бабинця та увінчаний декоративним ліхтариком. Кутові компартименти центрального об’єму вкриті наметовими покрівлями з декоративними ліхтариками. В об’ємах масив, таким чином, сильно почленований.

Церква с. Гончарівка унікальною за багатством і еклектичним поєднанням декору. На гладкому тинькованому тлі фасадів виділяються декоративні деталі (аркатурний фриз, обрамлення трифоріїв торцевих фасадів, ромби та розетки), викладені з червоної лекальної цегли. Аркатурний фриз запозичений у оборонній архітектурі князів Острозьких XVI–XVII ст., мотиви ромбів і розеток аналогічні до орнаментики архітектури історизму Галичини, зокрема, споруд Ю. Захаревича [1, с. 67].

Інтер'єр

В інтер’єрі церкви несподівано вражають цільність і гармонія складових частин. Майстер прекрасно враховує закони оптичного сприйняття простору й тому відкриває вид на центральне приміщення, але не на все відразу, а частинами. Це досягається тим, що нава відкривається в бабинець за допомогою арки. Через неї у поле зору потрапляють то освітлена баня, то затемнені частини бічних приміщень навколо підбанного простору, то масивні пілони чи ажурна різьба іконостаса й бічних вівтарів. Глядач не бачить усього інтер’єру, а тому створюється враження неосяжності. Декоративна пластика позначена впливом скульптури домініканського собору Божого Тіла у Львові XVIII ст. [1, с. 68].

Комплекс обладнання церкви утворював цільний стилістичний ансамбль. Це, зокрема, у вівтарній частині храму Горне Сідалище з запрестольним образом Святого Миколая в пишній позолоченій рамі. Кивот, який сприймається як хрещата купольна церква, увінчана чотиригранним ківорієм на низьких масивних колонках. По кутах під балдахінами поставлені різьблені фігури чотирьох Євангелістів.

У наві церкви обабіч від іконостасу стоять бічні вівтарі Благовіщення та Святого Миколая. Останній з іконою в окладі початку ХІХ ст., яку особливо шанують у церкві. Нижня шафка бічних вівтарів має дерев’яні дверцята з іконами.

Серед скарбів церкви слід згадати оригінальний тетрапод з мармуровою стільницею, монстранцію 1826 р., дзвіночок початку ХХ ст., давні стародруки.

Іконостас

Іконостас церкви в Гончарівці типовий для 30‑х років ХХ ст., спокійно та впевнено укомпонований у простір тріумфальної арки храму. Наскрізна арка поділяє його на два яруси з досить значним розривом над намісними іконами: празниковий, апостольський та пророчий чини піднімаються, відкриваючи святилище. Верхній ярус іконостаса укладений півциркульною аркою, що охоплює центральне прясло із Царськими вратами, намісними іконами Богородиці та Ісуса Христа.

Чистота профілів, вивіреність «за лінійкою» всіх ліній і обрисів виділяють іконостас серед інших пам’яток того часу. Чітку логіку структурної будови гармонійно збагачено багатим різьбленим декором. Намісні ікони Богородиці та Ісуса Христа виконав Антін Монастирський 1938 р.

Ікони

Потребують нагальної реставрації унікальні ікони початку ХІХ ст., які перенесли в сучасний храм з давньої церкви. Тогочасний іконописець поєднав західноєвропейську іконографію Мадонни та Христа Спасителя світу (Salvator Mundi) з традиційним для українського іконопису XVIII ст. ритованим золотим тлом.

Довкілля церкви

Біля церкви розташована мурована стінна дзвіниця, яка була побудована одночасно із церквою та утворює з нею цільний архітектурний комплекс.

Пов'язані покликання

1. Студницька М., Студницький Р. Церкви Галичини кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.: художній образ храму. Львів: ЛНАМ, 2016. – 252 с.
2. https://xn----8sbaagpqto3ab0ac6gzk.xn--j1amh/100-richchya-tserkvy-sv-mykolaya-sela-honcharivka/