Церква Воздвиження Чесного хреста

Історія

Розташована у передмісті Дрогобича — Зварич, недалеко від старих міських солеварень і дерев’яного храму святого Юра, що входить у спадщину ЮНЕСКО. Храм поставлений у 1613 р., згідно з написом на бантині нави. Більш рання церква — попередниця нинішньої – вперше згадується в документах під 1496 р. Через три роки після цієї дати храм був спалений в результаті татарського нападу.

Зведена 1613 р. споруда — тризрубна, спершу була одноверхою, однак у 1661 р. церква стала двоверхою внаслідок спорудження на емпорі над бабинцем каплиці Йоана Хрестителя під стіжковим наметовим верхом. З верхньої галереї веде вхід на емпору через двері, на одвірках яких є напис, що сповіщає про існування тут каплиці Різдва Йоана Предтечі. «Изволенієм Отця и поспішенєм Сна и содійством Стого Духа создася храм сей Стого Іоана Рождество Хва Прдчи Мца юня дня 3 року Божого АХЗА (1661)». Згодом стіну між бабинцем і навою вирізали, а з каплиці на емпорі зробили хори. У 1715 р. споруда була оновлена, а в 1823 р. відремонтована.

Церква була закрита у 1961 р. і донині як храм не використовується. Архітектура і стінопис храму були реставровані у 1970–1971 роках (архітектори Ігор Старосольський, Іван Могитич, художники А. Ерко, Н.Сліпченко, П.Лінинський), тоді ж споруда взята на облік як пам’ятка архітектури.

Архітектура

Нині споруда має вигляд дерев’яної тризрубної двоверхої церкви. До її найбільшого квадратного зрубу нави зі сходу прилягає п’ятигранний зруб вівтарної частини. З західного боку — дещо менший квадрат бабинця. Домінанту обширного квадратного центрального зрубу споруди накрита стрімким чотирисхилим наметовим дахом, увінчаним складним високим двоярусним восьмигранним глухим ліхтарем з наметовим завершенням. Вівтарний зруб накритий п’ятисхилим дахом, бабинець — восьмигранним стіжковим верхом на низькому восьмерику, опертому на квадрат завершення емпори.

Бабинець по периметру з трьох боків оточує двоярусна галерея. Наву і вівтарну частину оточує широке піддашшя, оперте на випусти вінців зрубу. Вхідний портал оздоблений оригінальним хвилястим вирізаним обрамленням початку 17 ст. з розміщеними обабіч двома унікальними зображеннями бородатих ктиторів з поглядами, спрямованими на вхід до храму. по зовнішньому периметру портал обрамлений зубчастим пояском. Споруда — один з кращих зразків дерев’яних церков середньовічного наметового типу в Україні, який за давністю і ступенем збереження первісного автентичного вигляду поступається на Львівщині лише храму Зіслання Святого Духа в с. Потелич на Жовківщині.

Інтер'єр

В інтер’єрі відчутне висотне розкриття внутрішнього церковного простору, оскільки всередині храму верхи розкриті за формою дахів.

Витими бароковими колонами з розкішним різьбленим обрамленням XVIII ст. привертає увагу двоярусний вівтар з центральним образом св. Миколая, створений у 1746 р. о. Василем. Чи не найбільше вражає великий чотириярусний пристінний вівтар середини XVII ст. з центральним образом Різдва Прсв. Богородиці, напрочуд майстерно оздоблений високомистецьким різьбленням, що нагадує коло пізнього Пфістера і львівської різьбярської школи маньєризму. Тут акцентовано скульптурне зображення Спаса Нерукотворного, оточеного ангелами.

Іконостас

Великий горизонтальний трапецієвих форм чотириярусний іконостас формувався у 2 історичні періоди. Нижні яруси, зокрема намісний ряд з пределами і празниками належить до першої третини 17 ст., натомість верхній апостольський намальований 1780 р. парохом церкви св. Параскеви у Дрогобичі о. Петром Метельським.

Стінопис

Стінопис має різночасовий характер. У святилищі по периметру граней вівтарної частини зберігся найдавніший темперний розпис початку XVII ст. пензля майстра Григорія (?) з зображеннями в намальованих півкруглих нішах повнофігурних в людський зріст постатей Отців Церкви. Натомість у центральній грані з боку горнього місця за престолом є зображення Христа на престолі і поруч Богородиці в позі моління. Вище у медальйонах — ярус пророків, ще вище — сонм ангелів, а над ними, на завершенні стрімкого стрілчастого склепіння — образ Богородиці Воплочення поміж архангелів. Вгорі увінчує композицію ряд огненних шестикрилих серафимів і херувимів. Цікаво, що центральне прямокутне віконце та круглі віконні отвори з боків органічно вписуються у систему розписів вівтаря, що свідчить про їх давніше походження (до появи стінопису). Натомість два інші прямокутні вікна на бічних стінах святилища були очевидно прорубані пізніше, але не раніше XVIII ст., оскільки грубо порушують іконографію пророчого ряду. Найцікавіше, що з тильного боку іконостасної стіни у святилищі збереглися того ж часу дві великі прямокутні, темперою виконані, композиції стінопису, що обіймають усю ширину іконостасної стіни з тильного боку. Одна з композицій зображає Тайну вечерю.

Каплиця на емпорі була розмальована у 1672 р., за фундації Івана Кобриновича, а східна стіна нави — у 1736 р. Незбережений іконостас каплиці виконав у 1669 р. маляр‑попович Стефан Медицький. Окремі ікони, як ось Христос з апосторами і Богородиця у 1694 р. намалював його син — маляр Іван Медицький.

Довкілля церкви

З північно‑східного боку від храму височіє велика монументальних форм дерев’яна дзвіниця, яка нагадує муровані дзвіниці-аналоги оборонно‑сповіщального призначення. Це триярусна, квадратна в плані споруда каркасної конструкції, збудована у другій половині XVII ст. На верхньому, третьому, спостережному ярусі під чотирисхилим наметовим верхом добре видно галерею у вигляді ажурної аркади з підсябиттям на зразом мурованих оборонних веж. Стіни вертикально шальовані дошками, по периметру на рівні першого ярусу дзвіницю опоясує широке піддашшя. Увінчує споруду давній кований ажурний хрест з кулястими завершеннями на кінцях, подібними на хрест на самій церкві.

Загалом створені в споріднених монументальних формах зі стрімкими наметовими верхами церква і дзвіниця формують однорідний єдиний оригінальний сакральний архітектурно‑просторовий ансамбль XIV–XVII ст.

Пов'язані покликання

1. Вечерський В. Хрестовоздвиженська церква та дзвіниця в Дрогобичі. Велика Українська енциклопедія https://vue.gov.ua 
2. Вуйцик В. Про датування церкви Воздвиження Чесеого Хреста у Дрогобичі // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2004. № 14: Вибрані праці: До 70-річчя від дня народження. С. 185–189.