Каплиця у монастирі Преображення Господнього

Історія

За даними Івана Вуйцика, монастир Преображення Господнього у Берегах, було засновано у серпні 1928 року [2, 24]. Цілком логічно, що дату заснування монастиря треба пов’язувати з церковним святом, на честь якого він посвячений. Власністю спільноти Сестер Василіянок садиба у селі Милошовичах (тепер хутір Береги) став у 1928 році, коли подружжя Петра та Марії Винарів, власники ґрунту і будинку в Милошовичах, через нотаріально завірений договір безкоштовно передали сестрам василіянкам з Львівського монастиря, що на вул. Зибликевича 30 (тепер вул. Івана Франка), землю площею 4 морги, на якій були розміщені хата, стайня та стодола [1], [2], [3], [4].
У своєму листі до Андрея Шептицького Мати Ігуменя Володимира Філевич пише: «Контракт даровизни Петра Винара з Милошович, виготовлений, у нотара. Перешлю його Вашій Ексцеленції. Бажання стареньких є: заопікуватись ними, дати утримання, харч, убрання, в разі слабості поміч лікарську. Також бажання по їх смерті правити Службу Божу. При парцелі Винарів є до набуття поле і ми маємо охоту купляти трохи поля, щоб там побудувати літниско для сестер нашого дому, заложити там сад. В часі неприсутності Вашої Ексцеленції повідомлено нас про продаж цього поля, і ми в надії що Ваша Ексцеленція не будуть противні, і ми набудемо це поле. Поле є в ціні 1350 зол. за 1 морг, є молодий лісок 110 $ за 1 морг. Сестри нашого дому не мають де виїхати в літі, а це конче потрібно. Парцеля Винара і те поле є між лісом, далеко від села, від гамору, після огляду сестер добре місце на літнисько». 2/9/1928 р. Найнизша слуга Володимира [2], [3].
Сестри прийняли цю земельну ділянку з будинками і зобов’язалися утримувати та доглядати подружжя фундаторів до кінця життя. В 1930–1931 роках, коли Абрагам Люфт розпарцельовував свій ліс, сестри Євдокія та Анна (Параскевія) Лучків купили відповідно: 5 га 70 ар за 11 тисяч 890 злотих, та 8 га 61 ар за 18 тисяч злотих і віддали ці землі під забудову нового монастиря. Через деякий час монастир ще придбав поле, яке межувало із монастирською територією [1], [2], [3], [4].
Станом на 24 травня 1933 року в Милошовичах проживало 5 монахинь [2]. Мати Ігуменя Марта Лесняк у звіті станом на жовтень 1933 року, зазначає, що в Милошовичах їм належить 31 морг орного поля, дім для 7 сестер і кімната на домову каплицю, є стодола та стайня, збудовані в цьому році [3]. 30 листопада 1933 року сестра Софронія повідомила митрополита, що в Милошовичах сестри облаштували каплицю з кімнатки, в котрій о. Комар править Службу Божу для сестер. Чаша і ризи є позичені. 23 квітня 1934 року сестра Софронія звертається до митрополита Шептицького про грошову допомогу, бо монастир має борг 2000 злотих за поле в Милошовичах. 2 грудня 1934 року повідомлялося митрополитові: «Вмилошовичах при управі поля до 28 моргів є 5 корів молочних, 3 ялівки і 2 телят» [2]. 14 квітня 1937 року куплено 4,5 морга поля в Милошовичах за гроші львівського монастиря Сестер Василіянок (5 100 зл.), під забудову нового монастиря і каплиці. Будівництво розпочалось у травні 1937 року. 4 липня 1937 року парохом Стефаном Комаром був освячений наріжний камінь монастиря. При урочистостях були присутні: Високопреподобна Мати Ігуменя Марта Лесняк ЧСВВ, Впр. Мати Володимира Філевич ЧСВВ і сестри сього дому: с. Алексія, с. Ізидора, с. Антонія, с. Катерина, с. Методія і інженер Роман Думин. З місцевих мешканців були присутні фундатори: Петро Винар з дружиною, Параскевія та Євдокія Лучків, пані Комар, молоді сестри зі Львова і парафіяни з Милошович, Віняви та Берегів. Після освячення води парох благословив і посвятив фундамент будівлі і зачитав усім присутнім фундаційну грамоту, після чого заклав її в наріжний камінь де її було замуровано. 22 липня 1937 року монастир відвідав митрополит Кир Андрей Шептицький, котрий приїхав автом у товаристві студита Атанасія. Оглянувши будову пообіцяв за рік особисто освятити вже викінчену будову, та приїхати на 2 дні на відпочинок. 3 серпня 1937 року, митрополит Андрей подарував 2 тис. золотих на будову монастиря, зложивши гроші на руки впр. матері ігумені Марти Лесняк ЧСВВ. Влітку 1938 року сестри організували захоронку (дитячий садок) для дітей. 8 жовтня 1938 року декан Щирецький о. Володимир Семків, провів процедуру посвячення монастиря і каплиці. В святковій літургії брали участь о. Стефан Комар — парох Милошович, о. Володимир Бабій — парох Пустомит, о. Іван Дорик — парох Хоросна і о. Діонізій Лукашевич — парох Поршни. По співаній Службі Божій і суплікації було закопано дерев’яний хрест з нагоди 950‑ліття Хрещення Руси — України. Митрополит на освячення не прибув через хворобу, лише прислав на руки Мати Ігумені своє Архиєрейське благословення. Видатки на будову в сумі 27 тис. золотих покрив монастир у Львові зі своїх доходів з інституту і шкіл при вул. Длугоша 17 (тепер вул. Кирила і Мефодія). З приходом московських окупантів під виглядом совєтської (радянської) влади у вересні 1939 року більша частина землі була націоналізована, тобто брутально вкрадена окупантами. За самим монастирем залишилося 4 морги (2, 46 га) землі орної і необробленої було 1, 89 га. 11, 5 морга вимушено оформлено як власність сестри Лучків Євдокії Болеславівни під номером 143. Сам монастир значився під номером 144. 9 березня 1940 року у віці 75 років, померла фундаторка монастиря — Марія Винар. Про це згадано в метрикальній книзі села Милошовичі [2]. У господарській книзі громади с. Милошовичі за 1940 рік, в будинку під № 144 (хутір Береги) були записані такі мешканці: Лучків Євдокія Болеславівна 1899 р.н., Лучків Параскевія Михайлівна 1911 р.н. — учителька, Оленяк Христина Василівна 1893 р.н. — огородничка, Матюк Володимира Василівна 1880 р.н. — учителька, Пигіль Марія Михайлівна 1892 р.н., Соболь Февронія Прокопівна 1876 р.н. — кравчиня, Філевич Броніслав Олексійович 1860 р.н. — учитель музики [1], [3]. Дату смерті Петра Винара не вдалося встановити. На думку Івана Вуйцика це могло бути між 1941 і 1944 роками. Відомо лише рік народження Петра Винара — 1864. Подружжя Петра та Марії Винарів поховані на цвинтарі в Милошовичах [2]. У 1944 році настоятелькою була Емілія Волошин, в монастрі проживало 10 сестер. В 1945 році на монастир було здійснено збройний злодійський напад. Пограбували всі цінні речі з каплиці. З келії сестер забрали їхній одяг. Семеро злодіїв маскувалися під вояків УПА, але сестри їх розпізнали і сказали людям. В наступному 1946 році Служба Безпеки ОУН ліквідувала двох злодіїв з Віняви і одного з Хоросна, які брали участь у пограбуванні монастиря. Четвертий з Милошович, через 30 років вчинив самогубство [1]. Після 1945 року радянською владою були арештовані і вивезені в Сибірські табори мати Марта Лесняк, М. Атаназія Біланюк, с. Марія Копистянська, с. Киприяна Шух, с. Дамяна Тершакович, с. Євпраксія Стефанишин, м. Дарія Свірська, м. Василія Николайчук, також мати Маврикія Хома, мати Емелія Андрієвська (ув'язнення) і багато інших [3].
В 1946 році радянська влада ліквідувала монастир і створила там будинок для престарілих одиноких людей. Каплицю перетворили на санітарний вузол. У 2001 році сестрам повернули будинок і 15 серпня 2004 року преосвященний владика Ігор Возьняк (ЗНІ) звершив чин освячення відновленого монастиря Преображення Господнього [1], [3], [4], [5].
У 2005 році дипломники‑бакалаври кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв: Юрій Гречин, Владислав Малавський, с. Назарія Михайлюк та с. Моніка Сиротюк виконали розпис святилища та західної стіни каплиці, а дипломник Любомир Баник виготовив вітраж із зображенням св. арх. Михаїла [5]. Юрій Гречин намалював Старозавітну Трійцю в консі апсиди а Владислав Малавський сцену Преображення на східній стіні святилища. Також Юрій Гречин розробив проєкт зображень Богородиці Втілення та пророків у медальйонах, а Владислав Малавський зображення Емануїла та Етимасії. Ці зображення виконували студентки Алла Салатюк та Наталія Русецька в рамках навчальної практики. За винятком зображення Богородиці Втілення, його виконав Юрій Гречин. Сестра Назарія Михайлюк виконала зображення Собору Богородиці під хорами [6]. А сестра Моніка Сиротюк сцену Зіслання Святого Духа на хорах. Розпис куполу та склепіння із зображеннями сцен Різдва Христового та Воскресіння Господнього (Зішестя в ад) виконував Владислав Малавський за участі свого батька Мечислава у 2007 році. У 2009 році студент кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ, Тарас Новак виконав розпис решти храму. Зокрема він виконав зображення Христа Пантократора в медальйоні на склепінні, а також двох архангелів і чотирьох святителів (Івана Золотоустого, Миколая Чудотворця, Григорія Богослова та Григорія Ніського, по обидва боки від Нього. У чотирьох медальйонах на стінах він зобразив святителя Василія Великого, митрополита Андрея Шептицького, св. Мати Макрину та св. Василію Глібовицьку. Також на склепінні хорів Тарас Новак намалював символ Святого Духа у вигляді голуба, та вогненні язики які сходять на апостолів. А також декоративні композиції над вікном і дверима та вогненні язики на відкосах над ними. В 2013 році він намалював поясне зображення архангела над входом до ризниці.

Архітектура

Мурована, одноверха, однонавна в плані каплиця. З південної та західної сторони примикає до стін монастиря. Вхід до каплиці через монастир. Вирішена у неовізантійському стилі. Апсида має півкруглу форму з конусоподібним накриттям. У святилищі є два великі аркоподібні вікна. Над навою здіймається восьмигранна баня з барабаном, чотирма півкруглими вікнами в ньому та вітрилами які переходять у півкругле склепіння нави. Ззовні верхівку бані увінчує металевий хрест. З південної сторони каплиці є перехід у приміщення ризниці. На північній стіні ближче до хорів розміщене аркоподібне вікно. На склепінні нави є дві перпендикулярні підпружні арки, що примикають до східного та західного країв барабану. Між склепінням і стінами храму по периметру проходить карниз, який відсутній лише на західній стіні. Карнизи присутні також і по периметру барабану, у верхній і нижній його частинах. Інженером будівництва монастиря був Роман Думин, технік п’ятого року навчання, він є відзначений у закладній грамоті. Про це пише Іван Вуйцик у своїй книзі про історію села Милошовичі.

Інтер'єр

Не зважаючи на відсутність іконостасу (є дві тимчасові намісні друковані ікони на підставках), в каплиці є все що потрібно для Літургії. Над навою вгорі, понад підпружними арками, розкривається в рівноширокий квадратний об’єм і з допомогою трикутних вітрил переходить у восьмигранний світлий барабан, завершений глухим куполом. Простір барабану і куполу у день є дуже світлим, що забезпечується природним світлом з вікон барабану. В західній частині каплиці розташовані хори. Поручні на хорах дерев’яні, точені. Вівтарна частина півкругла в плані, завершена ― конховим склепінням. Кивот на престолі одноверхий, невеликих розмірів. За престолом є семисвічник. Ліворуч від престолу знаходиться проскомидійник. На бічних стінах святилища розміщені два електричні литі трисвічники. Над солеєєю розміщена червона лампада вічного вогню. Домінантою штучного освітлення каплиці є велике панікадило, яке кріпиться до центру бані. Біля входу в ризницю знаходиться аналой. Перед тимчасовими намісними іконами є лампади.

Іконостас

Традиційний іконостас відсутній. Є лише дві тимчасові намісні ікони на підставках. Ікона Богородиці є фотокопією Вишгородської Богородиці. А ікона Христа Пантократора є фотокопією грецької ікони.

Ікони

В каплиці є дві тимчасові намісні ікони Христа та Богородиці на підставках.

Стінопис

Проєкт стінопису святилища каплиці розробляли Юрій Гречин та Владислав Малавський, як дипломний проєкт на четвертому курсі, навчаючись на кафедрі сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Консультації проводили професор Роман Василик та старший викладач Кость Маркович. На східній стіні святилища зображена сцена Преображення Господнього, автор Владислав Малавський. У консі апсиди — Старозавітна Трійця, автор Юрій Гречин. На подовженому півкруглому склепінні апсиди — плетінка з семи круглих медальйонів. У центрі – Богородиця‑Втілення, виконував Юрій Гречин. Далі шість старозавітних пророків та праотців, по три з кожної сторони: Авраам і Мельхіседек, Мойсей і Арон, Давид та Соломон. Їх виконували студентки‑практикантки за проєктом Юрія Гречина — Алла Салатюк та Наталія Русецька. Також вони виконали за проєктом Владислава Малавського, два великі круглі медальйони із зображеннями Христа Емануїла та Етимасії на бічних стінах святилища. Стінопис бані виконаний у вигляді поліхромного декоративного рівнораменного хеста. Колорит побудований на зіставленні основної тріади кольорів. На стінах барабану між вікнами, зображені херувими. Тональність кольорів є легкою і світлою. Температурно поліхромія побудована на контрасті теплих і холодних кольорів. У поліхромії куполу переважають теплі кольори. Натомість у стінописі склепіння — холодні. Трикутні вітрила декоровані однаковим геометричним прямолінійним орнаментом. Підпружні арки також декоровані геометричним фризовим орнаментом, але з додаванням круглих і сегментних форм. Між ними на склепінні зображені дві великі сцени: Різдва та Воскресіння Христового, намальовані у 2007 році Владиславом та Мечиславом Малавськими. В 2005 році, дві дипломниці кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ, сестри‑монахині ЧСВВ Моніка Сиротюк та Назарія Михайлюк, виконали розпис західної стіни каплиці. Сестра Моніка намалювала сцену Зіслання Святого Духа на хорах, а сестра Назарія, композицію Собору Пресвятої Богородиці під хорами [6]. У 2009 році студент кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ, Тарас Новак, намалював символ Святого Духа на склепінні хорів та вогненні язики на віконних і дверних відкосах, також у плетінці над хорами: Христа Пантократора, двох архангелів, та чотирьох святителів: Григорія Богослова, Івана Золотоустого, Миколая Чудотворця та Григорія Ніського. На стінах нави, він зобразив у чотирьох великих круглих медальйонах на південній стіні Святителя Василія Великого, оскільки монастир згромадження ЧСВВ, та Митрополита Андрея Шептицького, який є одним з фундаторів монастиря. На північній стіні: Святу Мати Макрину (сестру Василія Великого [7] та Григорія Ніського, покровительку сестер‑василіянок ЧСВВ УГКЦ) та сестру Василію Глібовицьку, ЧСВВ. В 2013 році Тарас Новак, ще домалював півпостать Архангела над входом до ризниці. Стилістика поліхромії цього автора у 2009 і 2013 роках є відмінною, це зумовлено професійним зростанням митця. Також стилістика поліхромії сестри Назарії та сестри Моніки є подібними між собою, але відмінними від решти стінописів каплиці.

Вітражі

У 2005 році як дипломну бакалаврську роботу Любомир Баник запроєктував і виконав вітраж св. арх. Михаїла в правому вікні святилища [5]. Дипломним керівником був Роман Кислий. Також у каплиці є ще два вітражі із аналогічними зображеннями архангелів у повен ріст. В одній руці кожен з ангелів тримає сферу, в іншій палицю. Другий вітраж із зображенням св. архангела Гавриїла, у святилищі, виконав також Любомир Баник у 2007 році. Щодо третього вітража, у храмі вірних, то він має трохи відмінну стилістику. Його автором є львівський митець, викладач відділу художнього розпису Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша — Тарас Балух. Жоден з архангелів не є підписаним. Тому їх ідентифікація можлива лише за окремими ознаками. Так у вітражах Любомира Баника, в св. арх. Михаїла плащ є червоно‑оранжевий, а в св. арх. Гавриїла — синьо‑блакитним. Також в обох архангелів на сферах є хрести і написи:ІС ХС NI KA, що з грецької означає: «Ісус Христос перемагає».

Пов'язані покликання

1. Вуйцик І. Мишошовичі. Історія села від найдавніших часів до 2004 року / Іван Вуйцик — Львів: Бібльос, 2009. — 232 с.
2. Вуйцик І. Мишошовичі. Історія села. Частина ІІ. Доповнення до видання 2009 року / Іван Вуйцик — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 200 с.
3. Книш А. Святопреображенський монастир сестер чину св. Василія Великого на Берегах [Електронний ресурс] / Андрій Книш // Фотографії старого Львова — 6.10.2016 — Режим доступу до статті: https://photo-lviv.in.ua/svyatopreobrazhenskyj-monastyr-sester-chynu-sv-vasyliya-velykoho-na-berehah/
4. Монастир Преображення Господнього Сестер ЧСВВ [Електронний ресурс] // Інтерактивна карта УГКЦ — Режим доступу до статті: https://map.ugcc.ua/view/2102-monastyr-preobrazhennya-gospodnogo-sester-chsvv-s-beregy-lvivska-oblast
5. Святопреображенський монастир, с. Береги [Електронний ресурс] // Генеральна курія. Сестри Чину Святого Василія Великого — Режим доступу до статті: http://www.basiliansisters.org/index.php/uk/2016–06–23–11–16–22/provintsii/60-monastyri-ukraina/493-sviatopreobrazhenskyi-monastyr-s-berehy
6. Галерея студентських робіт [Електронний ресурс] // Кафедра сакрального мистецтва. Образотворче мистецтво і реставрація. Львівська національна академія мистецтв — Режим доступу до галереї: https://lnam.edu.ua/uk/sacral-art/gallery.html
7. 5 причин відвідати монастир Сестер Василіанок, у Берегах, найближчих вихідних [Електронний ресурс] // Релігійний інтернет‑ресурс Духовна велич Львова — 4 червня 2021 — Режим доступу до статті: https://velychlviv.com/5-prychyn-vidvidaty-monastyr-sester-vasylianok-u-beregah-najblyzhchyh-vyhidnyh/